Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Годовини, -вин ж., мн. = роковини.
Зако́панець, -нця, м. Что-нибудь краденое и закопанное.
Первотворний, -а, -е. Оригинальный.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина.
Прокупитися, -плю́ся, -пишся, гл. Прокупиться, заплатить лишнее. Купи, та й не прокупись.
Скопати Cм. скопувати.
Скоротити Cм. скорочувати.
Торсонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, двинуть. Чоловік торсонув плечима Дувида. Як торсоне мене в спину.
Умен, умна, умне = умний. Сумир умен.