Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відлучати, -ча́ю, -єш, сов. в. відлучити, -чу, -чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отдѣлять, отдѣлить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. відлучати дитину. Отнимать ребенка отъ груди. відлучати теля, ягня. Взять сосуна отъ матки, чтобы пересталъ сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. І. 246.
Гетьманенко, -ка, м. Сынъ гетмана. Аф. 385.
Кавалер, -ра
Крутенько нар. Ум. отъ круто.
Недоспіл, -лу, м. Недозрѣлость.
Переп'ят устати. Стать кому на дорогѣ, преградить кому путь. Переп'ят встане на тебе, москалю, моє святе, моє пророче слово. К. ХП. 97.
Підмісити, -шу́, -сиш, гл. Подмѣсить. Глини мало підміси.
Посплітатися, -та́юся, -єшся, гл. Сплестись, переплестись. Королів цвіт посплітався з крученими паничами. Харьк.
Розсвітити, -чу, -тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!... От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.
Смітина, -ни, ж. Соринка. (Вони) смітини послідньої не стоять. Мир. ХРВ. 266. Ум. смітинка.