Бірмак, -ка, м. Трезубыя вилы.
Жалібни́ця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздяглії Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Матері-жалібниці у його не було. Ум. жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок.
За́відка, -ки, ж. Въ пловучей сукновальнѣ, помѣщаемой на лодкахъ: передняя, меньшей величины лодка, на которую упираются валы колесъ.
Замоцува́тися, -цу́юся, -єшся, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться болѣе крѣпкимъ. Тютюн замоцувався від неї (горілки).
Киватися, -ва́юся, -єшся, гл. Качаться. Покачиваться. Ой п'є Байда та й кивається, та на свою цюру поглядається.
Лісу́н, -на, м. По народн. повѣрьямъ — человѣкообразное существо, живущее въ лѣсу. Лісун таки як чоловік, тільки в його нема тіні... В його й жінка є. лісу́н (также полісу́н) — богъ волковъ, заботящійся объ ихъ прокормленіи; кромѣ того без його ярмарка ніколи не буде, він на все ціну зводить. Cм. лісові люде.
Незрозумілість, -лости, ж. Непонятность.
Нетямний, -а́, -е́ Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину.
Патлач, -ча́, м. = патлань. Употр. также какъ насмѣшливое названіе для духовнаго лица.
Страчувати, -чую, -єш, сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл.
1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу.
2) Лишать, лишить жизни, казнить. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Вже Харька стратили й заховали. — дитя. Производить, произвести выкидышъ.