Виставати, -стаю, -єш, сов. в. вистати, -стану, -неш, гл.
1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку.
2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає.
3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.
Гребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Гресть весломъ. Богу молись, а до берега гребись. 2) Рыть, разгребать. В роскинутому сіні греблись кури. Квочки гребтимуться у грядках.
Каламута, -ти, ж. = каламут 2.
Коверцовий, -а, -е. Ковровый. Коверцові (барвні) лежники.
Кровник, -ка́, м. Раст.
1) Hypericum quadrangulum.
2) = крівавник.
Лі́зка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лова. 2) Раст. Salix aurita.
Львов'я́нка, -ки, ж. Львовянка, жительница Львова.
Перепал, -лу, м.
1) Пережженый кирпичъ.
2) ? Ізойди собі, (хворобо), од раба божого на чорнії луга, на перепали, де буйний вітер свистав. (Заклинаніе).
Свавільно нар. Своевольно.
Чортовиння, -ня, с.
1) Чертовщина. Чарують усяким чортовинням.
2) Чортъ знаетъ что, дрянь. Я ж думала — кавалір, аж то чортовиння.