Бузув'Я, -яти, с. = бузівок. Ум. бузув'ятко.
Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Дізрі́ти Cм. Дозирати.
Дочвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів.
Жи́жа, -жі, ж. 1) Все горячее и горящее (дѣтск. сл.). Дитина хукає на жижу. З огнем не жартуй, бо то жижа. 2) Возбужденіе, пылъ. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Ум. жижка.
Кика, -ки, ж. Дѣтск. слово. Мясо. Як дає дитині мняса, то каже: на́ кики! на кики!
Купчитися, -чуся, -чишся, гл. Тѣсниться, толпиться, собираться, скопляться. Глуха кропива купчиться.
Мужичи́ще, -ща, м. Ув. отъ мужик.
Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. Уся в рантухах та в намистах золотих. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. 4) = лантух. Ум. рантушо́к.
Сіва, -ви, ж.
1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою.
2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.