Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвічно, нар. Вѣковѣчно.
Бейбас, -са, м. = бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Віяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Запізнава́ти, -наю́, -є́ш, сов. в. запізна́ти, -на́ю, -єш, гл. = зазнавати, зазнати. Запознайте світа, поки служать літа. Чуб. І. 269.
Мирко́ти, -ко́т, ж. мн. Особенный запахъ овецъ во время течки. Вівчарь вівці ганяє, миркотами воняє. Чуб. V. 1087.
Неодмінний, -а, -е. Непремѣнный.
Обичайка, -ки, ж. 1) Ободъ, на который натягивается сито, рѣшето, бубенъ и пр. Вас. 152, 176. Сим. 91. 2) Деревянный или лубяной ящикъ, покрывающій въ мельницѣ или ручной мельницѣ верхній жерновъ и удерживающій муку. Черниг. у. Шух. I. 146, 264, 284.
П'явушник, -ка, м. Родъ слизняка болотнаго.
Слизенько нар. Ум. отъ слизько.
Сюда нар. = сюди.