Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Зда́ти, -ся. Cм. здавати, -ся.
Здихави́читися, -чуся, -чишся, гл. Получить удушье. Здихавичилась коняка. Н. Вол. у.
Коноплі, -пе́ль, ж. мн. 1) Раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. 2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. І. Ум. конопельки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб.
Лискота́ти и пр. = лоскотати и пр.
Отаманство, -ва, с. Званіе, обязанность, положеніе атамана. Г. Барв. 141. Добивсь до отаманства, та й умер. Отаманство не легке діло.
Річняк, -ка, м. О скотѣ: годовалый, однолѣтокъ. Вх. Пч. II. 7.
Сояшниковий, -а, -е. = соняшниковий.
Усипляти, -ляю, -єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Н. п. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. Cм. ii. усипати.
Фоя, фої, ж. Вѣтви хвойнаго дерева. Желех. Шух. І. 176. Cм. хвоя.