Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дзвона́рський, -а, -е. Относящійся къ звонарю.
Дичо́к, -чка, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.
Затріпота́ти, -почу́, -чеш, гл. = затріпотіти. Затріпотало... серце. Млак. 99.
Зашморгнути, -ся. Cм. зашморгувати, -ся.
Ли́скарь, -ря, м. Кирка. (К. П. Михальчукъ).
Літня́к, -ка́, м. Лѣтняя дорога. Конот. у.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому. Конст. у.
Попересипати, -па́ю, -єш, гл. То-же, что и пересипати, но во множествѣ.
Порисувати, -су́ю, -єш, гл. 1) Начертить (во множествѣ).
Уз пред. Возлѣ, около, при, вдоль, мимо. Уз край світу ставиш гори. К. Псал. 170. Увечері ж, як скрізь народ відпочивав, посівши на низьких уз гулицю порогах. К. Дз. 173.