Горб, -ба, м. 1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. 2) Горбъ. Старість не прийде з добром: поли не з кашлем, то з горбом. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Виори, синку, горбки і долинку. На плечах горбок має.
Ду́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. 2) Ум. отъ дубець. Ум. ду́бчичок.
Жаро́к, -рку́, жаро́чок, -чку, м. Ум. отъ жар.
Заду́блювати, -люю, -єш, сов. в. задуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, выдубить (кожу). 2) О животныхъ: поднимать, поднять вверхъ хвостъ. Задубили коні хвости. О людяхъ: поднимать, поднять одежду, обнаживъ нижнюю часть тіла.
Їстися, їмся, їсися, гл.
1) Безл. Ѣсться. В гурті і каша їсться. Дай, Боже, щоб пилось та їлось.
2) Ссориться. Їдяться за землю.
Мори́ти, -рю́, -риш, гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять.
Навспі́л нар. 1) Пополамъ. Посіяли поле навспіл з сусідом. 2) Насквозь. Ця пляма навспіл сукна пройшла.
Притина, -ни, ж. ? Закопать на притині два стовпи.... Біля притини стоїть два стовпи.
Чорен, -рна, -не Сокращ. форма отъ чорний. Ох летить ворон да летить чорен.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько.