Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
З'єдно́чити, -чу, -чиш, гл. = з'єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив.
Крадькома нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома.
Маги́чний, -а, -е. Магическій. Радюк ледві видержував магичну силу тих очей.
Маґельни́ця и маґільниця, -ці, ж. То-же, что и рубель, — валекъ для катанья бѣлья. Cм. меґеля 1.
Позахолонювати, -нюємо, -єте, гл. Простыть, остыть (во множествѣ). Позахолонювала страва.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами.
Присіяти Cм. присівати.
Сліпундра, -ри, сліпуха, -хи, ж. = сліпак 2.
Уколядувати, -дую, -єш, гл. Заработать пѣніемъ колядокъ.