Безувір, -ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. Cм. бузувір.
Варунок, -нку, м. Боль живота, вѣтры. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим.
Відлеглий, -а, -е. Отстоящій; отдаленный.
Гноюватий, -а, -е. Перегнойный.
Держа́чка, -ки, ж. Перила.
Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Хусточка зотліла. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши.
Наскликати, -ка́ю, -єш, гл. Созвать многихъ. Гультайства силу наскликав.
Німота, -ти, ж.
1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить.
2) соб. Нѣмые.
3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою.
Позасолоджувати, -джую, -єш, гл. Подсластить (во множествѣ).
Проскакати, -чу, -чеш, гл.
1) Пропрыгать.
2) Проскакать. Проскакав конем швидко.