Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зави́ти IICм. Завивати II.
Застебну́ти, -бну́, -неш и пр, гл. = застібнути и пр.
Осоруга, -ги, ж. Что либо надоѣвшее, опостылѣвшее.
Порачити, -чу, -чиш, гл. Въ пѣснѣ: ущипнуть (о ракѣ). Трохи мене рак не поранив. МУЕ. І. 157.
Пособачитися, -чуся, -чишся, гл. Сдѣлаться подобнымъ собакѣ, переносно: развратиться. А чортова невістка-сучка, пособачилась. Рудч. Ск. У людях був, то не знав тії люльки, а з людей вийшов — пособачивсь: став люльку наминати. Харьк. г.
Приплід, -пло́ду, м. Приплодъ. Корови їх приплодом звеселяють. К. Іов. 46.
Пристояти, -того, -їш, гл. Постоять, ожидая. Я пристояв, а він минув мене. Н. Вол. у. Трохи пристояв, поки він вийшов. Харьк. г.
Сягати, -га́ю, -єш, сов. в. сягну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Достигать, достичь, касаться, простираться, доставать, достать. Бреде старий, назад ся оглядає, а йому вода вже по шию сягає. Чуб. V. 846. З дідьком не сягай до одної миски. Ном. № 5985. По Вкраїні огні горять, під небо сягають. К. Досв. 93. 2) Хватать, хватить, стать. Узяла карбованця грошей, — думка, бач, така, що стане й на оливу; адже й не сягнуло. Лебед. у.
Шапурка, -ки, ж. Плюска орѣха. Вх. Зн. 81.
Швайка, -ки, ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26. 4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472. 5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у. 6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. Ум. шваєчка.