Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Замива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зами́тися, -ми́юся, -єшся, гл. Замываться, замиться.
Коргіта, -ти, ж. Вырубленное съ корнемъ дерево, употребляющееся для постройки ґаляр.
Краголь, гля, м.
1) Родъ кегля. Cм. краколь и скраголь.
2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі.
Мо́льниця, -ці, ж. Вымоина, водомоина послѣ сильнаго дождя.
Муля́рський, -а, -е. Каменщицкій.
Неприязно нар. Непріязненно, недружелюбно.
Оранка, -ки, ж.
1) Паханіе. А що вже в полі на оранці, так дідові старими ногами за наймитом і не поспішитись.
2) Время паханія.
Плигання, -ня, с. Прыганье.
Посхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Наклониться, нагнуться (во множествѣ). Хрести дубові посхилялись.