Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
Відлітати, -таю, -єш, сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. ІІ. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.
Ворухнутися, -нуся, -нешся, гл. Шевельнуться. Не зна Марко, як в колисці часом серед ночі прокинеться, ворухнеться, то вона вже скочить і укриє й перехристить. Шевч. 105.
Дія́ч, -ча́, м. Дѣятель. Левиц. Пов. 119.
Жи́галка, -ки, ж. Крапива, Urtica dioica, — urens. ЗЮЗО. І. 140. Вх. Пч. I. 13. Жигалков напарена. Гол. IV. 530.
Лабуштан, -ну, м. Раст. Aconitum Cammarum. Шух. І. 21.
Ма́рга, -ги, ж. = маржина. Вх. Зн. 35.
Підвишень, -шня, м. Родъ гриба, Agaricus prunulus. ЗЮЗО. І. 110.
Праск! меж. для выраженія звука выстрѣла. Гн. І. 211.
Широкончик, -ка, м. Родъ горошка. Сим. 130.