понавикати

Понавикати, -каємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ). Так уже діти в їх погано понавикали. Черниг. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 301.

Випадкові слова

Піваркуш, -ша, м. Полулистъ. Желех.

повністю...

Ситчати, -чаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть.

повністю...

Намуштрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно долго пробыть на ученьи (о солдат.). 2) Дисциплинироваться.

повністю...