Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понабріхувати

Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма. Левиц. ПЙО. І. 375.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 301.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАБРІХУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАБРІХУВАТИ"
Бріха́ч, -ча́, м. = Черева́нь. Вх. Лем. 394.
Запозавчо́ра нар. Третьяго дня. Волч. у.
Змога, -ги, ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам.
Йти, йтися. Cм. іти, ітися
Не-віть-що. = не-відь-що.
Обичайний, -а, -е. Обыкновенный. МВ. ІІІ. 124. Вх. Уг. 254.. Cм. звичайний.
Огняник, -ка, м. Птица Lanius ruficeps. Вх. Пч. II. 12.
Поцілуйко, -ка, м. Любящій цѣловаться. Конст. у.
Уписний, -а, -е. Впиской.
Усюський, -а, -е. = усюсінький. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАБРІХУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.