Валучня, -ні, валуша, -ші, ж. = валюша.
Вилочки, -чок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Родъ вышивки.
Гиляра, -ри, ж. = галяра 2.
Зорватися, -рвуся, -рвешся, гл. = зірвати, -ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Як з гіллі зорвався.
Лазити, -лажу, -виш, гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Лазарь, що по печі лазив. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Люде лазили і на такі гори, що верстов шість або сім заввишки. 3) Лазить, лѣзть, перелѣзать. Наладив дід хижку для бабки: то лазили кішки, а то й собаки стали лазити. Через плоти лазив.
Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Ах ти паскудо, лярво безноса!
Порток, -тка, м.
1) Скатерть.
2) Кусокъ полотна.
Протопки, -пок, ж. мн. Слѣды ногъ на размокшей землѣ.
Роззуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роззутися, -зуюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться, снимать, снять обувь. Розуйся бо з чобіт!
Червонити, -ню́, -ни́ш, гл. Окрашивать въ красный цвѣтъ. Сонце хвилю червонить.