Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Досми́катися, -каюся, -єшся, гл. Додергаться.
Єнера́льний, -а, -е. Генеральный.
Зернаї́стий, -а, -е. = зернистий. Мнж. 181.
Ковтонути, -ну́, -не́ш, гл. Сильно глотнуть. Сивушки зараз ковтонули по кілишку. Котл. Ен.
Конче нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. ІІ. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.
Осібне нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи. Камен. у.
Підвергати, -га́ю, -єш, сов. в. підвергнути, -ну, -неш, гл. Подбрасывать, подбросить; поднимать, поднять вверхъ. Підверг голову догори. Гн. II. 139.
Семериця, -ці, ж. Семь воловъ въ плугѣ. При доріжечці сам плужок оре, сам плужок оре семерицею. Чуб. III. 465.
Хмиз, -зу, м. 1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Стор. МПр. 112. Закидана доріженька хмизом. Мет. 282. 2) Мелкая лѣсная заросль. Заросла дороженька хмизом. Лукаш. 71. Хмизом, низом, попід вербами. Ном. № 8793. Ум. хмизо́к. Нарубали хмизку та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку. Мил. 42.
Шкопердати, -да́ю, -єш, гл. = шкопиртати.