Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Азбуко́вий, -а, -е. Азбучный. Шейк.
Ди́бка 1, -ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. ум. отъ диби.
Дубля́, -ля́, с. соб. Дубье, дубы. Там дубля таке, що одна деревина варт шість карбованців. Камен. у.
Кметувати, -ту́ю, -єш, гл. Думать, раздумывать. Так чоловік кметував, поглядаючи. Св. Л. 160.
Куцик, -ка, м. 1) У древорубовъ-гуцуловъ при распилкѣ дерева на части — болѣе короткіе куски ствола. Шух. І. 177. 2) Короткая куртка. Вх. Зн. 31. Cм. куцина. 3) Пони, лошадь малорослой породы. Желех.
Муче́ння, -ня, с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню. Гол.
Нерадісний 2, -а, -е. Безотрадный. Все думки нерадісні клопочуть голову. Мир. Пов. І. 139.
Нищун, -на́, м. Нищій; попрошайка. Як пробували вік свій нищунами, так з голоду та з нужди й помрете. К. ПС. 84.
Палихвіст, -хвоста, м. пт. = горихвіст. Вх. Пч. II. 12.
Шпуртонути, -ну, -неш, гл. Бросить съ силой, вылить. Нагрів казан, як шпуртоне (окріп) у те жлукто. Мнж. 92.