Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Губерна́тор, -ра, м. 1) Губернаторъ. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74. 2) Управляющій имѣніемъ. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.
Копишник, -ка, м. = коповик. Богодухов. у.  
Пристановисько, -ка, с. = пристановище. Гн. І. 201.
Роскинути, -ся. Cм. роскидати, -ся.
Сокотач, -ча, м. Сторожъ. Вх. Зн. 65.
Ставляти, -ляю, -єш, гл. = ставити. Роспрягайте коні і усе так і ставляйте: тут вам шкоди ніякої не буде. Рудч. Ск. II. 151. Хоче хату собі ставляти. Г. Барв. 252.
Турський, -а, -е. Турецкій. Коником грає, військо збірає, турського царя все визирає. АД. І. 24.
Ухатий, -а, -е. = вухатий. Гол. ІІІ. 462.
Цятований, -а, -е. = цяткований.
Шинка, -ки, ж. 1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Конст. у.