Брань, -ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть....
Візник, -ка, м. Возница, кучеръ. Кучеревий візниче, поганий воли швидче! Ум. візниченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати.
Двійловий, -а, -е. Относящійся къ двійлу.
Здолі́ти, -лі́ю, -єш, гл. = здолати. Я або втоплюся, або що! Я так жити не здолію. Хто не здоліє озватись ділами, хай обізветься німими сльозами.
Злісливий, -а, -е. Злой, сердитый. Ну, та й зліслива у мене жінка, сохрань Боже! А пані, куди далі, то все зліслівша, усе лютіша.
Змотуватися, -туюся, -єшся, сов. в. змота́тися, -та́юся, -єшся, гл. Сматываться, смотаться. Прийдеться ниточка до клубочка, та не змотається.
Кужівка, -ки, ж. Родъ пряслицы, шестика, вставляемаго въ донышко (сіде́ць), на который привязывается кужіль. Части кужівки: нижняя половина держівно: верхняя, на которую надѣвается кужіль, — кужівни́к: посрединѣ, гдѣ сходятся держівно и кужівни́к — деревянный кружекъ, ободокъ — ко́чало.
Покута, -ти, ж.
1) Покаяніе. Де гріх, там і покута.
2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи?
Річнистий, -а, -е. Рѣчистый.
Удака, -ки, ж. Удача. Удака під Кумейками. на вдаку. Наврядъ, едва-ли.