Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вити 1, вию, -єш, гл. Выть. І вовк на волі, та й виє доволі. Ном. № 1328. Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49.
Гамулець, -льця, м. Узда. гамулець управити. Надѣть узду, переносно: смирить, обуздать. Шкода відбрикуватись!... Ми вправимо гамулець вам. К. ПС. 55.
Загво́зджувати, -джую, -єш, сов. в. загвозди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Забивать, забить гвоздемъ. Переносно: заморозить. Варвара заверить, Микола загвоздить, а на Гальки сідай в санки. Ном. № 507. 2) Сказать рѣзкость, колкость. Енею в батька загвоздила, щоб довго не базікав тут. Котл. Ен.
Мошо́к, -шку́, м. Ум. отъ мох.
Назо́листий, -а, -е. Надоѣдливый.
Підсудник, -ка, м. Подсудимый. Ваш підсудник. К. Бай. 120.
Понуздати, -да́ю, -єш, гл. Взнуздать (лошадей).
Потюпати, -паю, -єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.
Протруситися, -шуся, -сишся, гл. Протрястись.
Уявки нар. Явно, открыто. Узяв тії гроші уявки сперед його очей. Васильк. у. В'явки казати сього не можна. Кролев. у.