Бубнити, -ню́, -ни́ш, гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Бубон бубнить, скрипка грає. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю.
Жрець, жерця́, м. Жрець. Жерці і ликторі стоять.
За́зір, -зору, м. 1) Замѣтность, примѣтность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. 2) нема й за́зору, — зазором. Нельзя и увидѣть, нѣтъ и слѣда, нѣтъ и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. У його курей і зазору нема. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу.
Злочинець, -нця, м. Злодѣй, преступникъ. Злочинцеві всі дні сповняє туга.
Околот, -ту, м.
1) Снопъ соломы; снопъ обмолоченный не развязаннымъ. Є у тебе околот на току? молотити в околот. Молотить не развязывая снопа.
2) Семь-восемь сноповъ околоту 1, связанныхъ вмѣстѣ. Ум. околотець.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. Поникли голови козачі неначе стоптана трава.
Розірвати, -ся. Cм. розривати, -ся.
Скателичити, -чу, -чиш, гл. Окатоличить.
Упрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = упроситися. Упрохавсь до його ночувати.
Утрясти, -су, -сеш, гл. Уѣхать, убраться. Може ще доведеться утрясти з Кам'янця. Паніматка не любила ляхів, і вони се добре знали, то не пройшло й година часу, як утрясли.
