Ветуля, -лі, ж. = ватуйка.
Дзиґа́р, -ра́, м. = Годинник. Чаще въ уменьшит. формѣ: дзиґа́рок (Cм.).
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами.
Калічка, -ки, об. ум. отъ каліка.
1) Немного калѣка или маленькій калѣка.
2) Вторая ручка на косовищѣ, — въ концѣ его.
3) Родъ съѣдобнаго гриба.
Мірко́ваний, -а, -е. Умѣренный, воздержанный.
Ришляк, -ка, м. У гребенниковъ: небольшіе рога молодаго скота.
Рознімати, -ма́ю, -єш, сов. в. розняти, -німу, -меш, гл.
1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши).
2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх.
Стебнути, -бну́, -не́ш, гл. = стібнути.
Стукіт, -коту, м. Стукъ.
