Відтуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку.
Дале́ко нар. 1) Далеко. На Чорте море.... далеко поглядає. Добре далеко чутно, а ледаче ще далі. Далеко, як оком, сягнеш. 2) Долго. Ой високо соколові до неба літати, ой далеко козакові до осени ждати. Ум. Далече́нько. Далеченько обійшла од свого села.
Забува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забу́ти, -бу́ду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Забув віл, коли телям був. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Забувим латини. забу́ти на що́, на ко́го. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули!
Загівля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. загові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Заговляться, заговѣться.
За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Заку́тий, -а, -е. Закованный. Закуті в пута неофіти.
Круць, -ця, м. Гвоздь. (І. Христа) жиди мучили, на хрест роспинали, залізними круцями руці і ноги пробивали.
Лайлак, -ка́, м. = кизяк. Кінські лайлаки.
Парубчиско, -ка, м. Плоховатый парень. Сякий-такий парубчиско, та й той до багачки.
Перемінятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. переміни́тися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Перемѣняться, перемѣниться.
2) Превращаться, превратиться. В тих дванаціть хлопа перемінило сі дванаціть місіців, що на небі.
3) світ перемінився. Потемнѣло въ глазахъ. Як ударе, то переміниться білий світ.