Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Горюва́льник, -ка, м. Человѣкъ, которому приходится бѣдствовать, горевать. Ум. Горюва́льничок. Мій таточку, мій горювальничку.... Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.
Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. І. 205.
Дзудзури́ха, -хи, ж. = Джиджуруха. МВ. (КС. 1902. X. 147).
Зжира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.  
Крапати, -паю, -єш, гл. Брызгать, капать. Дощик крапле. Рудч. Ск. II. 75.
Окраса, -си, ж. Украшеніе; прикраса. В Кам'янці хвала Богу устала, окраса церкви упала. Гол. І. 31.
Посестриця, -ці, ж. = посестра. Якусь собі, бировику, посестрицю вибрав? Гол. IV. 502.
Удовжувати, -жую, -єш, гл. Удлинять.
Шамрити, -рю, -риш, гл. Шелестѣть, шуршать. Шамрять та й шамрять там у куточку, аж то жуки. Харьк. у. А він рукою туди-сюди шамрить, шука чогось. Новомоск. у. до́щик шамри́ть — о тихомъ дождѣ. Зміев. у.