Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видзвоняти, -няю, -єш, гл. = видзвонювати. Ой і сказав пан Каньовський рублі поміняти, аби його Бондарівні три дні видзвоняти. Гол. І. 65.
Невиданий, -а, -е. Невиданный. Вижени мені звіря неслиханого й невиданого. Рудч. Ск. І. 44.
Оберка, -ки, ж. Значекъ для отмѣтки своей овцы предъ выгономъ въ полонину — дыра въ ухѣ овцы. Шух. І. 195.
Парцьошка, -ки, ж. = барцьошка. Вас. 166.
Повикликати, каю, -єш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай усіх дітей. Грин. І. 236.
Повідлазити, -зимо, -зите, гл. Отползти (во множествѣ).
Помірність, -ности, ж. Умѣренность. Левиц. І. 475. Чуб. І. 283.
Присилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. прислатися, -шлю́ся, -шлешся, гл. Присылать сватовъ. Ой хоч сватай, хоч не сватай, та хоч присилайся, а щоб слава не пропала, що рік ти кохався. Лукаш. 77.
Проїзджати, -джа́ю, -єш, гл. = проїздити. Там пан Василько проїжджав. Чуб. III. 27.2. Десь мій милий на Вкраїні на конику проїзжає. Чуб. V. 381.
Рушлята, -лят, с. мн. Родъ дѣтской игры. Мил. 56.