Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Беречи, -жу, -жеш, гл. = берегти.
Вечеренька, -ки, ж. Ум. отъ вечеря.
Дри́ля, -лі, ж. Дырка, просверленная дрилем.
Мурянча́ний и муря́нчий, -а, -е. = мурманьчий. Вх. Уг. 253.
Накропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Накропить. Піп накропив святою водою.
Оживити, -ва́ю, -єш, сов. в. ожи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. Оживать, ожить. Страшно було бачить, як він оживав. Стор. МПр. 22. І оживе добра слава, слава України. Шевч.
Притулок, -лку, м. 1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258. 2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти... сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. притулочок. Г. Барв. 21.
Такати, -каю, -єш, гл. Дакать, говорить та. Шейк.
Упрівати, -ваю, -єш, сов. в. упріти, -рію, -єш, гл. 1) Потѣть, вспотѣть. Поки не упріти, поти не уміти. Ном. № 7184. 2) Взопрѣть, довариваться, довариться. Чуб. VII. 438. Півник упрів і молошна каша упріла, — пора обідати. Рудч. Ск. II. 29.
Усочок, -чка, м. Ум. отъ ус.