Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Народ і так на мене враждує. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене.
Гарник, -ка, м. Работникъ при возахъ.
Гаталати, -лаю, -єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса.
Денде́ра, -ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурмань.
Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Молоди́на, -ни, ж. Сливки.
Незнай, -наю, м. Незнаніе. Незнай гріха не чинить.
Прясниця, -ці, ж. 1) = кружівка. 2) = пряслиця.
Росплутати, -ся. Cм. росплутувати, -ся.
Урядницький, -а, -е. Чиновничій.