Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вильцята, -цят, с. мн. см. отримач. Шух. I. 249.
Виразно нар. Выразительно; ясно, внятно, отчетливо, явственно. Виразно промовила. Стор. МПр. 84. Чути було дуже виразно, як горілка булькала. Левиц. І. 144.
Існий 2, -а, -е. Настоящій, истый, заправскій. Зараз мого чоловіка приручили дядькові, москалеві істньому. МВ. (О. 1862. III. 72).
Маззя́, -зя, с. Мазь. Маззя з дьохтю погане. Конст. у.
Наму́ляти, -ляю, -єш, гл. = намулити.  
Нару́га, -ги, ж. Издѣвка, посмѣяніе, позоръ. Од матері сорома і наруги приняла. АД. І. 215. Пришли, пришли, мій миленький, хоч нароком люде, нехай мені од батенька наруги не буде. Н. п. Почне перед панночками наругу на його зводити. МВ. (О. 1862. III. 48).
Прогулятися, -ля́юся, -єшся, гл. Прогуляться. Позвольте, каже, мамо, у садочку прогулятись. Рудч. Ск. І. 98.
Сумування, -ня, с. Печаль, грусть. Були в нас старі сумування. МВ. ІІ. 196.
Умати, умаю, -єш, гл. Рѣшать умомъ? Чоловік думав, а Бог умає. Ном., стр. 281, № 82.
Шмалити, -лю, -лиш, гл. = смалити. Щетину із свині шмалили. Котл.