Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викачати, -ся. Cм. викачувати, -ся.
Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.
Ґерґе́тня, -ні, ж. 1) = Ґеґання. 2) = Джерґіт 2. Жидівська ґерґетня. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Держа́вник, -ка, м. Государственный человѣкъ. К. Дз. 172.
Кіявкати, -каю, -єш и кіявчати, -чу, -чиш, гл. Кричать (о галкахъ). Кивки кіявкают або кімнат. Вх. Уг. 244.
Кора, -ри, ж. Кора. Короста ні велика, ні мала, як дубова кора. Ном. № 8163. Ум. кірка.
Літня́чка, -ки, ж. = літник 1. Полт. г.
Мартопля́с, -са, м. Вертопрахъ, фигляръ. Там мартопляс кричав, сміявся. Котл. Ен. III. 53.
Наміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Намѣнять. Він наміняв дрібних шагів.
Скрипник, -ка, м. 1) = скрипаль. О. 1862. IX. 70. Гн. ІІ. 8. 2) Насѣк. Lamia. Вх. Пч. І. 6.