Безпосередний, -а, -е. Непосредственный.
Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Діва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ді́тися, -нуся, -нешся, гл. Дѣваться, дѣться. Де той хміль дівався! Дитя моє, де дінусь з тобою? А маненький брат зостався, та не знаю, де дівався. Великий світ, та нема де дітися. Не де діне́ться! Не пропадетъ! цѣло будетъ.
Засні́житися, -жуся, -жишся, гл. Покрыться снѣгомъ. Уже й сніг почав сіятись із неба, і гілля засніжилось мов заячим пухом.
Люзня́к, -ка́, м. Слуга въ военномъ лагерѣ стариннаго польскаго войска? Люзняк в шляхетському обозі.
Нагляда́ння, -ня, с. = нагляд.
Роженочка, роженька, -ки, ж. Ум. отъ рожа.
Скориноньки, -ньок, мн. ум. отъ скірні.
Удушшя, -шя, с. Удушье.
Умокати, -каю, -єш, сов. в. умокнути, -кну, -неш, гл. Обмакиваться, обмакнуться. Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло, а край узяв та й умок.