Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виймати, -маю, -єш, сов. в. вийняти, -йму, -меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Макс. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Ном. № 4637. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. 2) Исключать, исключить, изъять. 3) — зуби. Рвать зубы. 4) — очі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Викладчастий и викладчатий, -а, -е. Отложной. Викладчатий комір (у сорочці). Левиц. Пов. 181.. Cм. викладаний.
Вісняк, -ка, м. = вісник. Вх. Зн. 8. Желех.
Волинський, -а, -е. Волынскій.
Зарі́чний, -а, -е. Зарѣчный.
Красулька, -ки, ж. 1) Ум. отъ красу́ля. 2) Насѣк. Karabus nitens. Вх. Пч. І. 5. 3) мн. = красоля. ЗЮЗО. І. 139.
Настовпужити, -ся. Cм. настовпужувати, -ся.
Підтрушувати, -шую, -єш, сов. в. підтруси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Подбрасывать, подбросить. Підтруси трошки сінця. 2) Встряхивать, встряхнуть. Підтруси мішок, щоб овес улігся.
Прочвалати, -ла́ю, -єш, гл. Протащиться, проплестись.
П'ятак, -ка, м. Монета пятикопеечная. Вторгувала, серденько, п'ятака. Шевч. Ум. п'ятачок.