пожилець
Пожилець, -льця́, м. Жилець, постоялець. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 251.
Том 3, ст. 251.