Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Витребеньки, -ньок и -ків, мн. Прихоти, баловство, выдумки. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками. Набудували гульбищ, печерь, халабудок і усяких панських витребеньок. Ум. витребеньочки. Нема дівчат до роботи, тілько на витребеньочки.
Ду́мання, -ня, с. Мышленіе.
Жгут, -та, м. = джгут.
За́кладка, -ки, ж. 1) Отрѣзокъ отъ другого колеса, надѣваемый на ось, если колесо коротко въ рукавѣ. 2) Складка. 3) Закладка (въ книгѣ). Ум. за́кладочка.
Перенести Cм. переносити.
Попорожніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться пустымъ. Треба збірати швидче кавуни, а то попорожніють: дощу нема, а спека.
Рем'я, -м'я, с. = рам'я.
Росквіт, -ту, м.
1) Расцвѣтъ.
2) Первый цвѣтокъ. Перший росквіт на житі.
Роскотистий, -а, -е. 1) Легкій на ходу. Цей віз роскотистий.
2) Покатый. Роскотисте місце.