Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безконешниця, -ці, ж. 1) = безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Захмулений, -а, -е. О колосѣ и пр.: пустой, больной. Як великодну п'ятницю ясно, то пшениця не буде захмулена. МУЕ. III. 43. Оріхи захмулені. МУЕ. III. 46.
Зневіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Потерять вѣру, извѣриться. 2) — кому. Утратить довѣріе. Ти мені зневірився. Н. Вол. у. Їй уже тепер усе зневірилося. Мир. Пов. II. 110. Тобі... зневірились люде. К. ЧР. 305.
Ли́ствиця, -ці, ж. Часть звіяшок (Cм.). МУЕ. III. 14.
Присташ, -ша, м. Мужчина, который не беретъ жену на свое хозяйство, но самъ идетъ въ женинъ домъ и на женино хозяйство. Вх. Уг. 263.
Роскопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. роскопатися, -паюся, -єшся, гл. Раскапываться, раскопаться, разрываться, разрыться. Та гора роскопується, Дніпр туди йде. Рудч. Ск. I. 146.
Тиртак, -ка, м. = тартак.
Трутка, -ки, ж. Отрава. Также отрава для рыбъ. Cм. трійка. Вх. Зн. 26.
Шугнути, -гну́, -не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Канев. у. Устала з труни та як шугне по церкві. Рудч. Ск. II. 31. Люде так і шугнули од тих дверей. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. Лохв. у. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців. Лохв. у.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міусск. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.