Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висвячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. висвятитися, -чуся, -тишся, гл. Посвящаться, посвятиться (въ духовный санъ). Висвятився семинарист на попи. О. 1862. І. 54.
До́слід, -ду, м. Изслѣдованіе. Лінивий до історичнього досліду розум. К. XII. 37.
Зави́хтуритися, -риться, гл. безл. Захотѣться сильно и чтобы скоро сдѣлалось желаемое. Завихтурилося іти в наймички. Вас. 213.
Знаряжати, -жа́ю, -єш, сов. в. знаряди́ти, -джу́, -диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.
Іманка, -ки, ж. Поимка. Угор.
Одностайність, -ности, ж. Единодушіе, солидарность. Нема одностайности, однодушности в громаді. О. 1861. І. 323. К. Гр. 40.
Повикочувати, -чую, -єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Рудч. Ск. II. 81. Бочками повикочували венгерське вино. Стор. МПр. 146.
Понаводити, -джу, -диш, гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.
Поперебовтувати, -тую, -єш, гл. Взболтать (во множествѣ).
Сухітка, -ки, ж. Ум. отъ сухота.