Відгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками.
Загріба́чка, -ки, ж. Кочерга. Ухопила горнець з печі, та й шпурнула в груди. Та бо я ся від череп'я зачяв обтрісати, вна вхопила загрібачку: «Рушай, гицлю, з хати!»
Зажарітися, -ріюся, -єшся, гл.
1) Заалѣть.
2) Сдѣлаться яркимъ. По дощові як ся зажиріла озимина.
Напідпи́тку нар. Навеселѣ. Мати сина силою женила, напідпитку невістку судила.
Осміляти, -ля́ю, -єш, сов. в. осмі́лити, -лю, -лиш, гл. Ободрять, ободрить, внушать, внушить мужество, смѣлость.
Поденок, -нка, м.
1) Потолокъ въ конюшнѣ.
2) мн. поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці.
С пред. = з.
Співробітник, -ка, м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща!
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала.
Шелепнути, -пну, -неш, гл. Упасть съ шумомъ. Він так і шелепнув у саму середину.