Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Домі́вни́к, -ка́, м. Домочадецъ. І перед власними домовниками моїми. Закр.
Забльо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. заблюва́тися, -блюю́ся, -єшся, гл. Выпачкиваться блевотинами. Аф.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Лабурник, -ка м.? Бач який лабурник: тут не хоче пастись, а ни краще лізе (про коня). Харьк. у.
Підтоварник, -ка, м. Бревнышко, подкладываемое подъ лодку при вытаскиваніи ея на берегъ. (Стрижевск.).
Понаповняти, -ня́ю, -єш, гл. Наполнить (во множествѣ). Мил. 183. Кубки стоять понаповняні. Мет. 338.
Попини, -пин, ж. мн. Названіе узора для вышивки: човники з полинами. Чуб. VII. 415.
Починатися, -на́юся, -єшся, сов. в. початися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. Ой чи добре, сини, в дорозі починалось? Лукаш. 63.
Усамобожити, -жу, -жиш, гл. Умолить, упросить. Насилу усамобожили, щоб вернув гроші. Шейк.
Цуценячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій щенку.