Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Балан, -на, м. Бѣлый волъ. КС. 1898. VII. 41.
Відгін, -гону, м. Отбой. Від баб одгону нема.
Канути, -ну, -неш, гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. І. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85.
Поплітка, -ки, ж. 1) Верхняя прядь на веревкѣ. Могилев. у. 2) Красная гарусная нить, которой оплетаютъ сверху косы. Kolb. І. 40. Шух. І. 135.
Пошкрябати, -ба́ю, -єш, гл. Поскресть, поцарапать.
Свинарка, -ки, ж. Свинопаска.
Семинарист, -та, м. Семинаристъ. О. 1862. І. 54.
Слухня́ний, слух'я́ний, -а, -е. Послушный. Шевч. 465. Був добрий, слухняний хлопець. Левиц. І. 248., Ум. Слухняне́нький, слух'яне́нький.
Тульпановий, -а, -е. Тюльпанный.
Шепотильниця, -ці, ж. = шепотинниця.