Вижовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Доро́слий, -а, -е. 1) Взрослый. Вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королева. 2) Дорослый. Доросле жито.
Зана́дити, -джу, -диш, гл. Завлечь, заманить.
Ли́чити, -чить, гл. безл. 1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. 2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать.
Нами́лювати, -люю, -єш, сов. в. намили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Намыливать, намылить.
Поводити 1, -джу, -диш, гл.
1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Рукою поводить по лобові. Поводить станом та головою.
2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить.
3) Обращаться. Вони вийдуть було з хати, ще й дверми луснуть, оттак вони було нами поводять.
Прищурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. прищуритися, -рюся, -ришся, гл. = прищулюватися, прищулитися. Прищурюсь собі в куточку.
Промел, -лу, м. Плата за помолъ зерномъ. В нас беруть десяту мірку промелу.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
Чередарь, -ря, м. Пастухъ.
