Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Капуза, -зи, ж. = капелюха. Гол. Од. 18.
Навереща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Накричать, наговорить рѣзкимъ крикливымъ голосомъ. Наверещала повну хату, та все чортзна-що!
Недолюд, -да, м. = недолюдок. Шевч. 184. Добивають вони мене, недолюди, не боячися Бога. Шевч. (О. 1862. III. 7).
Нюшити, -шу́, -ши́ш, гл. Нюхать воздухъ (о животномъ). Собака нюшить. Черк. у.
Передобідок, -дку, м. Закуска передъ обѣдомъ, поздній завтракъ. Лихий передобідок і найліпший обід попсує. Ном. № 11961.
Погребарь, -ря, м. Могильщикъ. Вх. Зн. 51.
Сісти Cм. сідати.
Спірка, -ки, ж. Споръ.
Урити, -ся. Cм. уривати, -ся.
Чубрій, -рія, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.