Версовик, -ка, м. Лошонокъ, родившійся поздней осенью.
Вистужувати, -жую, -єш, сов. в. вистудити, -джу, -диш, гл. Студить, выстудить.
Заги́бок, -бку, м. = загиб.
Имберь, -рю, м. Инбирь. Положила туди яєчок, имберю, бобків. Ум. имбе́рець. Намочу горілки у зеленій пляшці з имберцем і з перцем, з своїм щирим серцем.
Ламанці, -ців, мн. = шулики 1.
Повиймати, -ма́ю, -єш, гл. Вынуть (во множ.). Уже й шаблі повиймали, щоб рубать. Повиймаю чорний терен з білих ніг. А я ж тю звичай знаю, двері й вікна повиймаю. повиймати очі. Выколоть глаза. Очі повиймав. Дай гочі повиймати, то дам пити.
Помацки нар. Ощупью. Помацки... дверей шукають. Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять.
Простирати, -ра́ю, -єш, сов. в. просте́рти, -тру, -ре́ш, гл.
1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле.
2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте.
3) Распускать, распустить, распростереть. Почав зараз жучок крильці простирати: «Полечу, піднесуся».
Рецетовка, -ки, ж. Сортъ плахти.
Сприса, -си, ж. Временная подпорка въ видѣ столбика, съ выемкой на концѣ, которой подпираютъ, при перестройкахъ, напр. потолокъ, если хотятъ поднять его выше.