Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повимочувати

Повимочувати, -чую, -єш, гл. Вымочить (во множ.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 214.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИМОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИМОЧУВАТИ"
Відлупити, -ся. Cм. відлуплювати, -ся.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Замордува́ння, -ня, с. Убійство, смертоубійство.
Ковбур, -ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316. 2) = ковбаня. Желех.
Милі́ння, -ня, с. Мыльная вода. Підмочене у Вислі мило зібрав, роспустив на миління, злив у бочку. Ном.
Милосе́рдий, -а, -е. Милосердный. Дав єсь волю серцю мому, милосердий Боже! Чуб. V. 3. Приручаю тебе, серденятко моє, милосердному Богу. Мет. 25.
Нагної́ти, -ною́, -ї́ш, гл. Унавозить.
Нечупарно нар. Безобразно; неряшливо.
Прихлиськувати, -кую, -єш, гл. Прихлебывать. Їсть паляницю, а чаєм прихлиськує. Зміев. у.
Товстіти, -тію, -єш, гл. Толстѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИМОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.