Годящий, -а, -е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. А тут ще недостатки... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. Округ хутора — годящий вал. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля.
Ей меж. 1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» 2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! 3) Эй. Ей, нуте, беріться!
Зазира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зазирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Заглядывать, заглянуть. Бодай умірати і в свій горщок зазирати. Срібнорогий в воду зазирає. 2) = зазіхати. Хоч би мені дали моргів два, бо де ж мені на більше зазирати.
Зара́нше нар. = зарані. Коли б пан Феб од перепою заранше в воду не заліз. Паси, та й заранше пригонь.
Крашеник, -ка, м. = крашеняк.
Кугина, -ни, ж. Раст. Prunus mahaleb.
Кулачки, -чок ж., мн. уличный бой, драка кулаками для забавы, состязанія въ силѣ.
Ліпа́рь, -ря, м. = ліпак.
Пробуджувати, -джую, -єш, сов. в. пробудити, -джу, -диш, гл. = збуджувати, збудити. Перенесу ключі не побрязкуючи, пробуджу милого не доторкуючи.
Хваст, -ту, м.
1) = хвастун. Семен — хваст такий, що як би хвіст, то б і боки пооббивав.
2) = бур'ян. Ум. хвастик.
