Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блудець, -дця, м. Заблудившійся. Kolb. І. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. ІІІ. 419.
Відпрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. відпроситися, -шуся, -сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.
Відселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відселитися, -люся, -лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьяхъ). Час синам одселятися на свої оселі. Рк. Левиц.
Заду́ркати, -каю, -єш, гл. Застучать. Прийшли вони перед небо, задуркали в царські врата. Гол. І. 234.
М'я́кота́ и мня́кота́, -ти, ж. 1) съ удар. на послѣднемъ слогѣ. Мягкость. Як постелю сіна, то м'якота спати. Лебед. у. 2) съ удар. на первомъ слогѣ. Мякоть мяса. Черк. у.
Пообцвяховувати, -вую, -єш, гл. Обить гвоздями (во множествѣ).
Поперемлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и перемліти, но во множествѣ.
Попімститися, -щуся, -стишся, гл. Отомстить. Чоловік попімстивсь на скотині за ту деревню.
Послати II. Cм. постилати.
Рубанисько, -ка, с. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ вырублены деревья. Вх. Леи. 463.