Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викладання, -ня, с. 1) Выкладываніе. 2) Инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. І. 306. Cм. викладати 2. 3) Раскладываніе. 4) Изложеніе.
Вишкварити, -рю, -риш, гл. Вытопить жиръ.
Гильце, -ця, с. = гільце. МУЕ. ІІІ. 96, 100; О. 1861. XI. Св. 59.
Збі́раний, -а, -е. 1) Собранный. Збіраним колосом не напхаєш рота. Ном. № 5244. 2) О молокѣ: збіране. Снятое.
Кужілець, -льця́, м. = кужіль. Грин. III. 379.
Позирати, -ра́ю, -єш, сов. в. позирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Смотрѣть, посмотрѣть, глянуть. Да полядаю, да позираю да на ту чорну хмару. Мет. 85. Позирнувши на них гнівно, рече чоловікові. Єв. Мр. ІІІ. 5.
Попіддурювати, -рюю, -єш, гл. Обмануть, надуть (многихъ). Він один нас усіх попіддурював. Харьк. у.
Припанитися, -ню́ся, -нишся, гл. = запаніти? Бач, як припанивсь.
Хазяйнування, -ня, с. Хозяйничаніе.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. ІІ. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. Грин. ІІІ. 223. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. Шух. І. 195. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? Г. Вирв. 208. 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. Грин. І. 78. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. Г. Барв. 114. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Рк. Левиц. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Лукаш. 150. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок. АД. І. 306.