Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́ва, а́ви, ж. Родъ рыболовной сѣти двойной, при чемъ одна сѣть съ бо́льшими очками; сѣть ставятъ на нѣкоторое время въ воду, въ ней запутывается рыба. МУЕ. І. 47 [Добруджа].
Більчок, -чка, м. = білток. Вх. Уг. 227.
Брунат, -ту, м. Смуглый, темный, каштановый цвѣтъ.
Гетка, -ки, ж. = ґотка. Вх. Пч. II. 15.
Лино́к, -нка́, м. 1) Ум. отъ лин. 2) Названіе вола свѣтлорыжей масти. КС. 1898. VII. 41. 3) Раст.: а) Dianthus deltoides. Лв. 98. б) Tragopogon pratensis. Лв. 102.
Падичій, -чія, м. Водопадъ. Мнж. 188.
Паньматка, -ки, ж. = паніматка. Люде добрі, сусіде любезні, панове старики, жіночки паньматки, і ви, парубоцтво чесне, і ти, дівча молоденьке. Кв. І. 109.
Позакладати, -да́ю, -єш, гл. 1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. І. 103. 2) позакладало. Заложило уши. їм позакладало. Они оглохли. Гліб.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом! Волч. у. (Лобод.).
Тріскотати, -кочу́, -чеш, гл. Трещать.