Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади. (К. П. Михальчукъ).
Гра́на, -ни, ж. = Грань 3 = жар. Желех.
Зли́гти, -гну, -неш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз. Н. Вол. у.
Льво́вий, -а, -е. Львиный. А на йому шуба львова. Чуб. III. 457.
Наку́чити, -чу, -чиш, гл. Наскучить, надоѣсть.
Насва́туватися, -туюся, -єшся, гл. Присватываться. Насватується до мене Петро. Насватувався якийсь київський, та вона... (не схотіла). Св. Л. 133. Пан Кулінський почав на Масю насватуватись. Св. Л. 275.
Нечупарно нар. Безобразно; неряшливо.
Покутниця, -ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Иди до тої Покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.
Посіятися, -сіюся, -єшся, гл. 1) Посѣяться, засѣяться. Полем розстелися (ниво), та посійся добрим житом. Шевч. 652. 2) О волосахъ: разсыпаться. Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось. Г. Барв. 115.
Чагун, -на, м. Большой мѣдный горшокъ. Шух. I. 106.