побачити

Побачити, -чу, -чиш, гл. 1) Увидѣть. ЗОЮР. І. 114. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13. 2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. Н. Вол. у. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає». Чуб. V. 783.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 201.

Випадкові слова

Росплататися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Рас — пластаться, растянуться, упавъ. Мнж. 191. Та вже і впав добре — так і росплатався на долівці. Харьк. г. Він росплатавсь коло порога. Мнж. 131. 2) О птицѣ: распростереть крылья. В блакитнім небі,... росплатавшись на крилах, плив орел. О. 1862. VII. 47.

повністю...

Підкидчата, -чат с., мн. Маленькіе саночки, которыя при перевозкѣ дерева подставляются подъ тотъ его конецъ, который виситъ съ большихъ саней. Волч. у.

повністю...

Зжа́ти, -ся. Cм. зжинати, -ся.

повністю...