Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Балабаєчка, -ки, ж. Ум. отъ балабайка.
Блискавконогий, -а, -е. О лошадяхъ: съ ногами, быстрыми какъ молнія, быстроногій. К. МХ. 16.
Братимство, -ва, с. = побратимство.
Гаспедюка, -ки, об. ув. отъ гаспед.
Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. ІІ. 46. 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Левиц. І. 162. Піде собі у двір, та там і застрягне. Св. Л. 246.
Ме́тко нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Борз. у. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля. Г. Барв. 535.
Мняси́во, -ва, с. Мясное; мясная пища, кушанье. Столи його погнулись від м'ясива. К. Іов. 47. На обід у запорожців мало подавали м'ясива, а все тілько рибу. К. ЧР. 285.
Перечіс, -чо́су, м. Перечесъ. Підманювали, улещали, поки добрались до кінця, поки дівки од переносу до самого товстіли носу. Котл. Ен. III. 43.
Посплітати, -та́ю, -єш, гл. Сплесть вмѣстѣ. Під високими дубами притулилась тонка ліщина, посплітавши свої верхи. Левиц. І. 347.
Руга, -ги, ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.