Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Годувати, -дую, -єш, гл. 1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Ном. № 1606. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. 2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Шевч. 99. Не на теє, козаченьку, дочку годувала, щоб з тобою пройдисвітом гуляти пускала. Н. п. 3) Откармливать. Годують на сало. Рудч. Ск. І. 71. 4) Пребывать, проживать въ теченіе года. Ном. № 10392.
Ґазди́нечка, -ки, ж. Ум. отъ ґаздиня.
Долі́чувати, -чую, -єш, сов. в. долічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Нас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив. ЗОЮР. І. 231.
Злягчи, зля́жу, -жеш, гл. = злягти. Желех.
Лахманяр, -ра, м. = лахманник. Желех.
Ли́понька и липочка, -ки, ж. Ум. отъ липа.
Мину́шка, -ки, ж. Скоропреходящая. Грушка — минушка: буде та й минеться. Ном. № 12396.
Порізникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть мясникомъ нѣкоторое время.
Сокотуха, -хи, ж. 1) Эпитетъ курицы. 2) Трещетка, болтунья.
Хабина, -ни, ж. Прутъ, хворостина. Вх. Зн. 76. Вітронько дує, вітронько дує, хабиною колише. Гол. І. 255. Ум. хаби́нка. Желех.