Залю́ляти, -ляю, -єш, гл. Убаюкать. Заколишу, залюляю, сама піду погуляю.
Казан, -на, м. Котелъ. Нехай наш казан закипить іще і з другого боку. Як у казані кипить. посл. ум. казано́к, -казаночок, -казанчик. Наймит роспалив багаття, повісив казанок і почав варити кашу. Пойди ти до річки Самарки, до криниці Салтанки, казанок у руки взявши. Вітер віє, повіває, казаночок закипає.
Нави́няний, -а, -е. Навитый, намотанный. На кийочку навиняний льон.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Паскуд, -ди, ж. = паскуда.
Перекрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. перекрастися, -дуся, -дешся, гл. Прокрадываться, прокрасться. Хотів ся перекрасти, та собі очі виштуркав.
Прихожати, -жа́ю, -єш, прихождати, -ждаю, -єш, гл. = приходити. То козачка-неборачка до його прихожає. То до їх дівка-бранка Маруся, попівна богуславка, прихождає.
Устелити, -ся. Cм. устеляти, -ся.
Хворота, -ти, ж. = хвороба. Не дішов багатий до своєго двора, перестріла богача сильная хворота.
Цяцькуватий, -а, -е. О волѣ, конѣ: бѣлой масти съ коричневыми пятнами.