Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Вистигати, -гаю, -єш, сов. в. вистиг(ну)ти, -гну, -неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Вистигти на Божу службу. 2) Спѣть, поспѣть, зрѣть, созрѣть. 3) Остывать, остыть.
До-чми́ги нар. = до-шмиги. Тобі там буде не до-чмиги.
Комарище, -ща, м. Ув. отъ кома́рь.
Млинчі́вка, -ки, ж. = млін.
Нарожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = народжувати. А як мене нарождала, — свою кров проливала.
Обгуджувати, -джую, -єш, сов. в. обгу́дити, -джу, -диш, гл. Оговаривать, оговорить, очернить.
Перебігатися, -гаюся, -єшся, гл. Переутомиться отъ бѣганья.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл.
1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував.
3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали.
Поросплатуватися, -туємося, -єтеся, гл. То-же, что и росплататися, но во множествѣ.